Частота серцевих скорочень.норма для різних вікових груп.
Пульс — це ритмічні коливання стінки артерії, які виникають за рахунок зміни наповнення кров’ю артерій під час серцевих скорочень. У нормі частота пульсу відповідає частоті серцевих скорочень.
Нормальний пульс ритмічний, регулярний (тобто пульсові хвилі фіксуються через рівні проміжки часу). Також пульс у нормі має бути симетричним на променевих артеріях обох рук. Асиметричний пульс — ознака серйозних патологічних змін.
Нормальною вважається частота пульсу у дорослої людини у стані спокою 60–90 за хвилину.
Повільний пульс — з частотою менше 60 ударів на хвилину — називається брадикардією.
Частий пульс — із частотою понад 90 ударів за хвилину — називається тахікардією (Мухін Н.А., Моісеєв В.С., 2008).
Регуляція частоти серцевих скорочень є складною. Зокрема, серце має власний водій ритму, його частота збудження становить близько 100 ударів на хвилину. Однак частота серцевих скорочень у спокої, як правило, нижча за власну частоту збудження синоатріального вузла (водія ритму) у зв’язку з впливом вегетативної нервової системи. При цьому парасимпатична гілка вегетативної нервової системи знижує частоту серцевих скорочень та збільшує варіабельність серцевого ритму. Симпатична гілка вегетативної нервової системи збільшує частоту серцевих скорочень і знижує варіабельність серцевого ритму (Altini M., Plews D., 2021).
Норма пульсу у чоловіків та у жінок
Існують статеві відмінності у частоті пульсу. Як правило, нормальна частота пульсу у спокої у жінок є дещо вищою, ніж у чоловіків (Altini M., Plews D., 2021). Так, у середньому частота пульсу становить:
у чоловіків — 60–70 за хвилину;
у жінок — 70–80 за хвилину.
Норма частоти пульсу у жінок та чоловіків не залежить від віку.
Норма пульсу у дітей
Пульс у дітей різного віку є вищим, ніж у дорослих. Це пояснюється вищою швидкістю метаболічних процесів та пізнім розвитком вагусної іннервації серця (парасимпатичної гілки вегетативної нервової системи).
Таблиця. Норма частоти пульсу залежно від віку у дітей
Вік Частота пульсу, ударів/хв
Новонароджені 120–140
1 рік 120
3 роки 105
5 років 100
8 років 90
10 років 85
12 років і старші 80
Якими ж є особливості пульсу у дітей?
Пульс новонароджених у нормі аритмічний, тривалість пульсових хвиль та пауз між ними нерівномірна.
Цікаво, що у дітей, які ведуть фізично активний спосіб життя, частота пульсу зазвичай нижча, ніж у їхніх однолітків з гіподинамією.
Частота пульсу у дівчаток зазвичай є на 3–5 ударів за хвилину вищою, ніж у хлопчиків (Капітан Т.В., 2004).
У підлітків, особливо тих, що займаються спортом, часто відзначають дихальну аритмію.
У період статевого дозрівання частота пульсу може перевищувати нормативні показники на 10–12 ударів за хвилину.
У сні пульс у дітей сповільнюється (крім перших місяців життя): у дітей віком до 2 років уповільнення пульсу уві сні становить до 10 ударів на хвилину, у дітей віком від 4–5 років — до 15–20 ударів на хвилину відповідно.
Як правильно виміряти пульс?
У спокої. Зазвичай вранці, через 10–15 хв після пробудження, сидячи або лежачи.
Натще.
Якщо пульс визначають уперше, необхідно виміряти його на обох руках одночасно для визначення симетричності. Надалі можна проводити вимірювання на променевій артерії лише однієї руки.
Зазвичай для визначення частоти пульсу підраховують кількість пульсових ударів на променевій артерії протягом 15 с і множать отримане число на 4. Водночас, якщо пульс нерегулярний, неритмічний, необхідно проводити підрахунок протягом 60 с.
Які основні порушення можна визначити під час вимірювання частоти пульсу?
Тахікардія — почастішання частоти пульсу вище 90 ударів за хвилину. Тахікардія може бути симптомом різних патологічних станів та захворювань. Водночас, почастішання пульсу може спостерігатися і у здорових осіб. Так, виділяють такі причини підвищення пульсу у здорових людей:
при психічній напрузі, стресі, хвилюванні, зокрема під час спілкування з лікарем;
під час та після фізичних навантажень. Підвищення частоти серцевих скорочень під час фізичного навантаження здебільшого пов’язане зі зниженням тонусу блукаючого нерва та підвищенням рівня катехоламінів, що циркулюють у плазмі крові. У дослідженнях показано, що індивідуальні відмінності у підвищенні частоти серцевих скорочень під час фізичного навантаження мають генетичний характер (van de Vegte Y.J. et al., 2019);
після їди;
після вживання кави або чаю;
при глибокому вдиху в осіб астенічної статури — дихальна аритмія.
При тахікардії хворий може скаржитися на відчуття серцебиття, болю, тяжкості в ділянці серця, нестачі повітря. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця тахікардія може провокувати розвиток нападу стенокардії. У хворих з нейроциркуляторною дистонією при тахікардії може виникати біль колючого характеру в ділянці верхівки серця (Окороков О.М., 2005).
У дослідженнях показано, що висока частота пульсу є чинником ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Крім того, у пацієнтів із серцевою недостатністю висока частота пульсу може призводити до декомпенсації серцевої недостатності та летального наслідку. Таким чином, частота серцевих скорочень є модифікованим фактором серцево-судинного ризику (Laskey W.K. et al., 2015).
У деяких випадках виникає дефіцит пульсу — тобто частота серцевих скорочень є вищою, ніж кількість пульсових хвиль, що визначаються на периферичних артеріях. Це пов’язано з тим, що при окремих скороченнях серця серцевий викид є настільки малим, що пульсова хвиля не доходить до периферичних артерій. Це патологічний симптом, що спостерігається, наприклад, при миготливій аритмії (Мухін Н.А., Моїсеєв В.С., 2008).
Брадикардія — зниження частоти серцевих скорочень до позначки менше 60 ударів за хвилину. Брадикардія може виникати як у здорових людей, так і за різної серцевої та екстракардіальної патології.
Так, брадикардія може розвиватися при:
гіпотиреозі;
інтоксикаціях;
захворюваннях міокарда (інфаркт міокарда, кардіосклероз, кардіоміопатії);
підвищеному тонусі блукаючого нерва (наприклад внаслідок запальних захворювань центральної нервової системи (менінгіт, менінгоенцефаліт));
первинній артеріальній гіпотензії;
гіпоталамічному синдромі;
передозуванні блокаторів β-адренорецепторів, верапамілу, дилтіазему, резерпіну, клофеліну, опіатів та деяких інших препаратів;
електролітних та метаболічних порушеннях (гіперкальціємія, гіперкаліємія, метаболічний алкалоз) та ін.
При брадикардії пацієнти можуть відзначати загальну слабкість, зниження працездатності, запаморочення, потемніння перед очима, можливий розвиток непритомності, болю в ділянці серця. При ваготонічній брадикардії характерні холодні, вологі долоні у пацієнта. Артеріальний тиск у осіб з брадикардією, як правило, знижений.
Профілактика тахікардії та брадикардії
Специфічної профілактики тахікардії та брадикардії не існує. Рекомендується:
відмова від шкідливих звичок;
регулярна фізична активність;
відмова від зловживання кавою та чаєм;
дотримання рекомендованих доз лікарських засобів, призначених лікарем;
своєчасне лікування у разі наявності супутніх захворювань.
Що робити у разі виявлення порушень частоти пульсу?
Необхідно звернутися до лікаря (сімейного, кардіолога, терапевта, дітям віком до 18 років — педіатра), пройти додаткові обстеження. Так, лікар може порекомендувати:
електрокардіографію;
добове електрокардіографічне моніторування за Холтером;
ультразвукове дослідження серця — ехокардіоскопію;
ультразвукове дослідження щитовидної залози, нирок та інших органів;
біохімічний аналіз крові;
визначення рівня електролітів у плазмі крові та ін.;
консультацію ендокринолога, невролога, окуліста та ін.
